МЕТОДИЧНА ДОПОМОГА ВІД ЦБС

    7 травня з метою надання методично – консультативної підтримки група бібліотекарів Буської ЦБС здійснила виїзд у Красненську бібліотеку – філію ім.І.Тиктора. У роботі взяли участь директор та заступник директора по роботі з дітьми Буської ЦБС Оксана Стецик і Галина Гораль, а також завідувачка методичного відділу Буської ЦРБ Леся Вовк.

   Працівниками районної служби надано фахові поради бібліотекарям Красненської селищної книгозбірні ім. І. Тиктора Надії Тарнавчик, Стефанії Гірняк та Наталії Домбровській щодо нових форм роботи з популяризації книги, організації тематичних виставок та заходів до відзначення Дня пам'яті та примирення, а також 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 

    ФАХОВО - ПРО МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

    Минулого тижня у приміщенні Красненської селищної бібліотеки ім. І. Тиктора відбулася презентація книги нашого земляка Олексія Мировського «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики. Конспектний варіант».

    Важко уявити собі життя людини без світу прекрасного. Здатність дарувати задоволення від навколишнього світу та від творчості – величезний здобуток людства, без якого немислимий соціальний прогрес. Це добре розумів і наш земляк – Олексій Мировський, який музики навчався в Буській дитячій музичній школі, Львівському музичному училищі ім..С. П. Людкевича, а за здобуттям вищої освіти відправився до Франкового  університету. Він написав книгу під назвою «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики. Конспектний варіант», призначену для учнів і викладачів мистецьких навчальних закладів, а також усіх тих, хто цікавиться історією музичного мистецтва. Першу її презентацію він провів у бібліотеці ім. І. Тиктора рідного селища, на якій він розповів усім присутнім про усі деталі своєї клопіткої праці, а також про її унікальність і доступність.

    Він зауважив, що музичне виховання являється одним із найважливіших засобів формування особистості, а також воно є рушієм духовного розвитку людства. На даний час бібліотечні фонди не поповнюються досить інтенсивно, а видань, в яких описано музичні питання отримують зовсім небагато. Саме тому ця книга матиме значну популярність серед користувачів бібліотеки, оскільки матеріал розрахований на те, щоб бути доступним, цікавим і зрозумілим не лише музикознавцям, але й усім тим хто не має спеціальної музичної освіти, але прагне осягнути це величне і воістину прекрасне мистецтво.

    На завершення заходу автор не забув згадати і про спонсора своєї книги – ГО «Українська Громадська Рада», зауваживши що у теперішній важкий час без допомоги цієї організації дане видання мабуть видати б не вдалося ще дуже довго. Бібліотекарі щиро вдячні авторові книги Олексію Мировському за цінний подарунок для Красненської селищної бібліотеки ім. І. Тиктора, а також ГО «Українська Громадська Рада» за сприяння у даному проекті. 

БІБЛІОТЕКА. МУЗЕЙ. ГРОМАДА

 Щоби по-справжньому любити свій рідний край, його слід добре знати. Для цього необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Саме спільна краєзнавча робота музею і бібліотеки сприяє вихованню в учнів патріотизму, національної свідомості, високої моральності та духовного розвитку особистості.

    В селиші Красне Буського району Львівської області по вул. М. Грушевського,15 функціонує сучасний соціокультурний комплекс, до якого входять селищна бібліотека ім. І. Тиктора та історико-краєзнавчий музей селища. Робота бібліотеки і музею тісно пов’язана. Бібліотечні працівники  проводять в музеї години краєзнавства, уроки народознавства, краєзнавчі вікторини, а також ознайомлюють відвідувачів з історичними документами, в яких висвітлено життя і діяльність наших відомих земляків.

    Учні й вчителі усіх навколишніх загальноосвітніх шкіл відвідали музей, а також ознайомилися із постійнодіючими  книжковими виставками і тематичними поличками в бібліотеці. Окрім того, багато гостей, які приїжджають в наше селище, звертають увагу на красивий будиночок і з цікавістю заходять у нього. Тут їх  чекає цікаве спілкування з бібліотечними працівниками, оглядання музейних експонатів, а також обговорення актуальних тем сьогодення.

 Від часу заснування музею його відвідало безліч людей із різних куточків України, залишивши свої відгуки і слова вдячності. Добре, що є ще в наш час такі безкорисливі і саможертовні люди як Василь Ласка і Ярослав Стецишин, які багато років збирали документи про історію нашого краю і плекали надію, що все-таки в селищі буде створений такий музей.

    Низько вклоняємось людям, які всім серцем люблять рідний край, створюють музеї на громадських засадах, збирають і записують спогади учасників визвольних змагань, зберігають і популяризують наше минуле. Минуле, без якого немає майбутнього…

МОЄ КРАСНЕ - ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ

    Саме під такою назвою в Красненській бібліотеці ім. І. Тиктора діє фотовиставка, яку підготували працівники бібліотеки спільно з головою молодіжного клубу "Сучасник" Олексієм Мировським. 

  Переглядаючи виставку користувачі бібліотеки можуть ознайомитися із багатьма цікавими місцями селище Красне. Також варто зазначити, що під кожним фото є підпис, що дозволяє дізнатися про дату заснування усіх об'єктів, тому виставка є історико-краєзнавчою і дозволяє почерпнути багато цікавої інформації для усіх тих, хто цікавиться історієюідного краю.

ЙОГО РУКОЮ БОГ ВОДИВ ПО ПОЛОТНУ

    Вже стало доброю традицією на початку весни відзначати «Шевченківські дні», присвячені вшануванню видатного українського письменника та поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі Тараса Шевченка. Шевченко для України - більше, ніж поет. Адже його життя та творчість є для нас певним моральним кодексом. Постать Кобзаря своєю величчю та багатогранністю хвилює не одне покоління. Відродження України, її духовності неможливе без звернення до творчої спадщини Тараса Григоровича. До його таланту та природних обдарувань з шаною звертається громадськість усього світу, адже він належить до тих світових геніїв, у яких мистецький і літературний талант розвивався однаково, з божою іскрою. Звичайно,Тарас Шевченко - відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника, недарма поезія та живопис тісно пов'язані в мистецький долі Кобзаря.

    Звеличення народної мудрості та дружби, ідея національного відродження ,– все це характерне для творчості поета. Тарас Шевченко своїм прикладом показував нам чистоту слова, чистоту думки, чистоту життя… Тому сьогодні, в наш неспокійний, буремний час нам, може, як ніколи, потрібні сила духу Шевченка, його віще слово, нам потрібна Шевченкова віра в те, «що буде правда між людьми». Саме тому з нагоди дня народження Великого Кобзаря у Красненській селищній бібліотеці ім. І.Тиктора був проведений захід на тему «Його рукою Бог водив по полотну». Бібліотекар дитячого відділу Наталія Домбровська розповіла цікаві факти з життя і творчості Т.Г.Шевченка, наголосивши що його постать і дотепер виховує почуття патріотизму, національної свідомості, гідності, гордості за багату історію нашого народу. Саме в нього молоде покоління має вчитися любові до України, її землі, її героїв, поваги до самих себе. 

    Вірші Кобзаря прочитали активні користувачі бібліотеки Ольга Гринчишин, Наталія Кучер, Олексій Мировський та інші. Стефанія Гірняк, бібліотекар юнацької кафедри, зауважила, що ми, українці, пишаємося людиною, яка зуміла передати в своїх творах любов до народу України і тривогу за її долю. У кожного з нас – свій шлях до поета, кожен сам повинен вирішувати, чи знайдеться місце для Шевченка у його власній душі. Бо є якась таємниця в цій людині, у його абсолютно магічному ставленні до слова. А також додала: «Читаймо Кобзаря, читаймо не для годиться, а для збагачення і вдосконалення власної душі!».

"ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ..."

Здавалося б, про Лесю Українку уже давно всі все знають. Про те, як маленькою застудилась на Водохреще і до кінця життя терпіла страшні муки - сухоти; про те, як сильно любила свого брата Михайла і була з ним настільки нерозлучна, що навіть рідні називали їх спільним іменем на двох -  Мишелося; про те, що не любила пишних вбрань, лише народний стрій і багато намиста... В шкільній програмі прописано коротку біографію та подано кілька творів для ознайомлення. Але за цими офіційними даними заховано найважливіше - те, що робить кожну людину унікальною, а творчу - великою, - її душа, переповнена почуттями, її серце, наповнене любов'ю, її біль, про який мовчала навіть із найріднішими, але так щиро виливала на білих аркушах. За глибокими її творами ховалась набагато глибша особистість, до кінця не розкрита та не пізнана.

  

   144 роки тому, 25 лютого, на Волині, у Новоград Волинську, у сім’ї Косачів народилась донька. Синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим. Характером сильним, волею незламною. Мама назвала її Лесею. Такими словами розпочала усний журнал «Хотіла б я піснею стати» бібліотекар дитячого відділу Красненської селищної бібліотеки ім. І.Тиктора Наталія Домбровська. Ім’я Лесі Українки овіяне всенародною любов’ю. Це людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.  З’явившись на рубежі двох століть і двох епох її творчість стала однією з вершин української літератури, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці. Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по – різному – Жанною д'Арк української поезії, дочкою Прометея, поетесою поступових ідей. Але істинне її ім'я – геніальна дочка України! Своєю винятковістю і своєю звичністю, великим ім'ям – Леся Українка – вона нам, українцям, і зараз висвітлює дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України.

    Підхопила розповідь бібліотекар юнацької кафедри Стефанія Гірняк, яка зазначила, що сама постать Лесі Українки має колосальну притягаючу силу, магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності й принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Вона увійшла в історію як символ незламності й боротьби. Такі її вислови як «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!», «Щоб не плакать я сміялась» та багато інших і сьогодні, в такий тяжкий для України час, надихають та надають сили.

    На завершення заходу завідувач бібліотекою Надія Тарнавчик ознайомила усіх присутніх із найновішими виданнями творів Лесі Українки, а постійний користувач бібліотеки Олексій Мировський показав відеоверсію вистави Л.Українки «Блакитна троянда» у виконанні акторів Львівського національного академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької (режисер – Таїсія Литвиненко).

ФЕНОМЕН ЇХ ЖИТТЯ

(на знімку – народні артисти України Федір Стригун і Таїсія Литвиненко,

фото – з сайту театру ЛНАУД театру ім. М.Заньковецької)

    Український театр здавна був багатий своїми талантами. Цьогоріч святкують свої ювілеї актори Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народні артисти України Федір Миколайович Стригун і Таїсія Йосипівна Литвиненко. Їх імена відомі не лише театрознавцям і мистецькій інтелігенції, а й звичайним пересічним людям, а вистави, в яких вони задіяні, й досі здійснюють неймовірний сплеск емоцій і бурхливі овації. Саме з цієї нагоди у Красненській селищній бібліотеці ім. І.Тиктора було проведено вечір-портрет «Феномен їх життя», який провели працівники бібліотеки спільно з головою молодіжного клубу «Сучасник» Олексієм Мировським, котрий є палким шанувальником творчості цих митців і розповів про них багато цікавого.

    Для багатьох людей мистецтво є невід’ємною та значущою частиною їхнього життя. Спільна справа об’єднує покоління, народи та серця. Мистецтво, як праця душевна, невідривно пов’язане з почуттями та дуже часто спрацьовує магнітом для різних людей. Таким щасливим випадком і є ця акторська пара -  люди, які все життя віддали театру та одне одному.

    Спочатку  бібліотекарі коротко розповіли основні біографічні дані цього творчого тандему, їх тернисту стежку до слави. Ця розповідь була дуже цікавою, оскільки супроводжувалась показами фото- і відео фрагментів, де містилися уривки з фільмів, в яких знімались ці актори («Назар Стодоля», «Вавилон ХХ», «Григорій Сковорода» і звичайно ж «За двома зайцями»).
    Потім Олексій Мировський почав розповідати про вистави останніх років, в яких зайнята ця акторська пара. Першою з таких вистав він згадав комедію Ярослава Стельмаха «Коханий нелюб», наголосивши що секрет її успіху полягає насамперед у прекрасній постановці, яку здійснив Федір Стригун, а також у магічній майстерності акторської гри Таїсії Йосипівни, яка виконувала роль Мамки. Хоча ця роль і не є головною, проте вона не може залишитись без уваги, оскільки додає фарб у загальну гаму. В гумористично-саркастичній формі передає  повчання молодому поколінню – не лише акторам на сцені, але й усім глядачам.

    Далі мова йшла про творчий доробок цих акторів в останні роки. У Федора Миколайовича – це роль Зенона у виставі У.Б.Н. («Український буржуазний націоналіст»), де він надзвичайно майстерно передав образ чесного політика і свідомого громадянина, яких, на жаль, так не вистачає у теперішній час. У Таїсії Йосипівни – це роль сеньйори Лючії у виставі  Надії Ковалик «Неаполь - місто попелюшок» (режисер – Ф.Стригун), яка зачаровує своєю неповторністю. Ця неповторність полягає у тому, що актриса вільно імпровізує прямо на сцені, а це викликає дуже позитивну оцінку глядача і є однією із важливих факторів акторської майстерності (доречі цю виставу заньківчани в свій час привозили і в Буськ і тут вона пройшла з великим успіхом ). А домінуючим зерном і беззаперечним успіхом Таїсії Литвиненко є щирість і вишуканість, з якими вона виконує будь-яку роль, а також відчуття того, що вона – королева, як  на сцені, так і в житті. Саме це забезпечує їй беззаперечний успіх. А хіба не такою повинна бути справжня жінка?..

    Але найбільш цікавими є такі вистави де Стригун і Литвиненко грають разом. Такі постановки завжди привертали увагу глядача. Колись В.Гайдабура у журналі «Український театр» писав: «Ф.Стригун чуйний до бездоганної внутрішньої правди Т.Литвиненко. Його партнерство поруч з нею набуває стилю високого джентльменства, тієї щирої поваги, з якою тільки й можна двом акторам виходити на сцену». Одним із останніх прикладів такого акторського дуету є вистава Фрідріха Дюренматта «Візит літньої дами», яка є дуже актуальною у наш час, оскільки демонструє, що все у цьому світі можна купити за гроші, і лише чуючи про них люди відразу починають втрачати честь, гідність, порядність, а головне – людяність. Саме в цій виставі Таїсія Йосипівна зіграла роль літньої пані – Клер Цаханасян, а Федір Миколайович – її колишнього коханого Іля. Під час цієї вистави гладач захоплено чекає фіналу, з надією, що він буде позитивним, але яке ж розчарування коли в кінці вистави все-таки гроші перемогли над людським життям, зло перемогло добро. Такого фіналу мабуть не очікувало більшість глядачів, адже він є досить нетиповим для вистав, але ж таким реалістичним. І звичайно ж, що якби не високопрофесійна гра акторів, а зокрема Федора Миколайовича і Таїсії Йосипівни, які змогли якнайкраще передати усю складність цих образів, то вистава не отримала б того успіху, який вона має.

    Крім того, Олексій Мировський зазначив, що не перестає дивуватися колосальній енергії Стригуна і Литвиненко, які, окрім роботи в театрі, встигають займатися й іншою активною громадсько-політичною і педагогічною діяльністю. Федір Миколайович є членом-кореспондентом Академії наук України, головою Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, а також завідувач кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету ім. І.Франка. Таїсія Йосипівна теж активно займається педагогічною діяльністю, будучи доцентом кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. І.Франка. Вона виховала і виховує дотепер величезну плеяду талановитих акторів, які продовжують її справу (Альбіна Сотникова, Наталія Лісова, Галина Далявська, Анна Матійченко, Наталя Боймук, Марічка Шумейко, Наталя Поліщук, Інна Калинюк, Анастасія Дєлайчук, Андріана Курилець, Назар Стригун, Андрій Козак, Дмитро Каршневич, Андрій Войтюк, Юрій Волинський, Олесь Федорченко та багато-багато інших).

    На завершення хотілося б сказати, що доки в історії театру є такі постаті, доти він буде інтенсивно розвиватися і не втрачатиме своєї актуальності, відіграватиме значний вплив на формування світогляду людей. Творчість Федора Стригуна і Таїсії Литвиненко дає можливість глибше зрозуміти життя і, безумовно, любити театр.