ЗРОСТАЙМО ФАХОВО

    Сьогодні бібліотека є однією з інституцій, що сприяє демократизації суспільства. Сучасне суспільство  досягло такого  етапу, коли  наявність висококваліфікованих кадрів є одним із найважливіших факторів розвитку будь-якої галузі. Дедалі більшого значення  набувають такі чинники, як професіоналізм, компетентність, прагнення і здатність до отримання знань упродовж життя, рівень культури тощо.

    Реалізація невід'ємного права людини на вільний доступ до інформації, переоцінка ролі бібліотек у суспільстві, перехід до існування в умовах ринкової економіки - ці та інші нові вимоги суспільства до бібліотечних працівників обумовлюють необхідність освоєння нових знань, систематичного підвищення ділової кваліфікації та творчої ініціативи. Прекрасну нагоду пізнати досвід роботи бібліотек Східної України отримали працівники Красненської бібліотеки ім. І. Тиктора, адже саме сюди надійшло декілька цікавих фахових видань від Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка:

       Також надійшло декілька цікавих фахових видань від Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара, зокрема:

    

    Бібліотекарі щиро вдячні Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка, а також Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Гончара за такі видання і запрошують колег, а також усіх, хто цікавиться розвитком і модернізацією бібліотечної справи відвідати Красненську книгозбірню щоб детальніше ознайомитися із даною літературою.

   

Володимир Винниченко — письменник світового рівня

Володимир Винниченко народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР.З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.    У своїх спогадах Розалія Винниченко писала, що Володимир народився у робітничо-селянській родині. Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з села до міста Єлисаветград й одружився з удовою Євдокією Павленко. Від першого шлюбу мати В.Ви-нниченка мала троє дітей: Андрія, Марію й Василя. Від шлюбу з К.В.Винниченком народився лише Володимир. У народній школі Володимир привернув до себе увагу своїми здібностями. Вчителька переконала батьків, щоб продовжувати освіту дитини. Володимира віддано до Єлисаветградської гімназії.Одягнений в українське вбрання, у сивій шапці і з кийком у руці приходить на здавання іспитів екстерном у Златопiльську гімназію. Доля на цей раз усміхнулася — Володимир одержує диплом. Будучи студентом університету, створює таємну революційну організацію «Студентська громада».1902 року його заарештовано і посаджено до міської в’язниці. Через недостатність доказів було випущено. На нього чекало виключення з гімназії. Через деякий час — знову арешти, втечі, партійна робота, написання книг та брошур на революційні теми. Революція 1917 року застає Винниченка в Москві.    Впродовж трьох років, змінюючи різні посади, Винниченко прагне принести якнайбільшу користь Україні, її народові. Хоча вважав себе марксистом, але світогляд перебував під впливом гуманізму й західного лібералізму. За два місяці до еміграції він записав у «Щоденнику»: «Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за кордон, обтрусюю з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю в своє справжнє, єдине діло — літературу… Тут у соціалістичній совєтській Росії я ховаю свою 18-літню соціалістичну політичну діяльність.    Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти». Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. Коцюбинський у 1909 році писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка». «Серед млявої тонко-аристократичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників, — писав І.Франко в рецензії на збірку оповідань В.Винниченка «Краса і сила» (1906), — раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, всуміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти взявся у нас такий? — хочеться по кождім оповіданню запитати д. Винниченка».Після 1920 року Володимир Винниченко, зрозуміло, не міг так легко струсити «порох політики». Не випадково V Всеукраїнський з’їзд оголосив Винниченка ворогом народу, поставив його «поза законом». Політичну діяльність він продовжував у Чехословаччині, Парижі, Франції… Науковці стверджують, що він на перших порах підтримував тісні зв’язки з українською національною еміграцією, з групою російських літераторів — Бєлим, Еренбургом, Ремізовим, але відмовився від творчої співпраці з видавництвом «Скифы».  Перу Винниченка належить і проект програми антибільшовицького «Єдиного революційно-демократичного національно фронту». На жаль, об’єднати розбиті емігрантські групи не вдалося. «Власне тепер я все більше й більше відчуваю самотність: від антибольшевицьких кіл я відійшов, до большевицьких не ввійшов. Нема ні одної групи, з якою я почував би себе злитим, яка підтримувала б мене», — записав він 31 серпня 1925 року. І все більше зосереджується на літературній діяльності. Його п’єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову і з’являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються і перекладаються його романи «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля»…     На екранах Німеччини в 1922 році демонструється фільм «Чорна Пантера», сценарій якого побудовано на п’єсі В.Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Не забувають про Винниченка і в Україні. Київський державний драматичний театр імені Івана Франка здійснює постановку п’єси «Над». Ще раніше його п’єси ставилися не лише в Києві і Харкові, але й в Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, Москві і Петрограді, у театрах Саратова, Самари, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку.      Його  сюжети — це лише приклади того ілюстрованого матеріялу, за який його ганили, а якого він уживав, щоб перевірити суттєве: а саме, до якої міри люди вірять в те, що проголошують, до якої міри сьогоднішні Ляерти хочуть і можуть жити в згоді з повчанням старого Полонія: бути вірним самому собі. Вислід сьогоднішніх його експериментів, мабуть, був би такий самий». Володимир Винниченко — письменник світового рівня. В роки радянської влади його було викреслено з української літератури. Настав час для повномасштабного видання його творів, осмислення неперевершеного літературного надбання. Бережімо і його заповіт: «Стійте всіма силами за Україну…». Видання творів Володимира Винниченка Винниченко В. Твори [Текст] : у 2 т. / В. Винниченко. – К. : Дніпро. – 2000. – Т.1. : Оповідання. – 584с. Т.2. : Сонячна машина : роман. – 624с. Винниченко В. Вибрані твори [Текст] / В. Винниченко; упоряд. текст., передм., приміт. О.М. Савченко. – Х.: Ранок, 2005. – 352с. – (Серія «Програма з літератури»). Винниченко В. Вибрані твори [Текст] / В. Винниченко; передм. А. Гуляка. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 256с. Винниченко В. Вибрані п’єси [Текст] / В. Винниченко; авт. вступ. ст.  М. Г. Жулинський. – К. : Мистецтво, 1991. – 605с. Винниченко В. Краса і сила [Текст]  / В. Винниченко; упоряд. П.Федченко; авт. передм. І. Дзеверін. – К.: Дніпро, 1989. – 752с. Винниченко В. Сонячна машина  [Текст] / В. Винниченко ; передм. О.Гнідан. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 640с. Інтернет-посилання http://ukrlit.org/vynnychenko_volodymyr_kyrylovych - Винниченко Володимир Кирилович; https://uk.wikipedia.org/wiki/Винниченко_Володимир_Кирилович - Винниченко Володимир Кирилович - біографія; http://www.ukrlib.com.ua/books/book.php?id=123 - Винниченко Володимир. Повні тексти творів; http://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychenko - Винниченко Володимир. Власні твори; http://gdz4you.com/prezentacii/prezentacii-istorija-ukr/1685-prezentacya-na-temu-volodimir-kirilovich-vinnichenko.html - Презентація «Володимир Кирилович Винниченко».

БІБЛІОТЕКА - ТЕРИТОРІЯ ЄДНОСТІ

    Нещодавно нашими гостями стали англійці - родина п. Тараса Діжака, які відвідали бібліотеку і історико-краєзнавчий музей. Екскурсію провели директор музею Стецишин Ярослав Петрович і завідувач бібліотекою Тарнавчик Надія Володимирівна. 

    Гості висловили велике захоплення як приміщенням бібліотеки та музею, так і багатством й різноманітністю фондів, залишили позитивні відгуки та побажали подальшого процвітання.

    ФОНД УНІКАЛЬНИХ ВИДАНЬ В БІБЛІОТЕЦІ

     Кожний народ набуває в історії певного досвіду і втілює його в неповторну систему культурних надбань. Однією із найбільших сучасних скарбниць, які зберігають і популяризують такі надбання є бібліотеки. Важливим завданням сучасної бібліотеки є виховання свідомого користувача, який не лише добре орієнтується в складному інформаційно-культурному просторі, але й має високу естетичну культуру, володіє навичками емоційного сприймання прочитаного.

    Сучасний процес державотворення, національного відродження в Україні цілком природно привертає увагу до духовного життя українського народу, його історії та культури. Все більше людей усвідомлює, що прилучення до історичного минулого України, ознайомлення з кращими традиції світової та вітчизняної культури є невід’ємною складовою життя і діяльності кожної інтелігентної особистості. Розуміючи це, працівники і актив Красненської бібліотеки ім. І. Тиктора у рамках проекту «Подаруй бібліотеці книгу» проявили ініціативу щодо сприяння якнайбільшого поповнення власного книжкового фонду. Саме тому, голова молодіжного клубу «Сучасник», що діє при книгозбірні, Олексій Мировський спільно з працівниками бібліотеки звернулися із запитами до багатьох книжкових видавництв, а також установ і організацій з проханням допомогти у поповненні фонду бібліотеки новою літературою, аби бібліотекарі могли задовольняти запити найвибагливіших користувачів. Уже станом на сьогодні відгукнулося чимало охочих допомогти у такій благородній справі. Серед них: Львівська філармонія, «Укрзалізниця», безліч театрів і навчальних закладів України, а також багато книжкових видавництв з різних куточків нашої держави («Папуга», «Алерта», «Стилос», «Картографія», «Бак» тощо).

    Серед багатьох цінних книг хотілося б звернути увагу на найбільш рідкісні та унікальні видання: Василь Франко «Спомини» (до 100-річчя заснування легіону УСС), о. Ігор Цар «Степан Навроцький – жертва за волю України» (розповідає про нашого земляка – стигматика Степана Навроцького з с. Ракобовти), Олексій Мировський «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики» (подарована автором – земляком з Красного, яка стала на даний час дуже поширеною і широко використованою серед мистецьких навчальних закладів усієї України), а також книга «Перша колія», яка була видана до 150-річчя Львівської залізниці і відображає шлях її становлення і розвитку від зародження до сьогодення (оскільки Красне є вузловою залізничною станцією, то у багатьох ця книга викликала також великий інтерес).

    Красне славиться своїми видатними земляками, серед яких Іван Тиктор (відомий галицький видавець) і Василь Кук (останній командир УПА). Завдяки цьому сюди щорічно приїжджають безліч гостей. Позитивним також є те, що бібліотека знаходиться в одному приміщенні з місцевим історико-краєзнавчим музеєм і всі охочі ознайомившись з його експонатами з цікавістю заходять в книгозбірню, аби довідатись більше про історію нашого краю. Усі відвідувачі приємно здивовані такими унікальними виданнями наголошуючи, що багато з яких вони не мали нагоди зустріти в районних і навіть обласних універсальних бібліотеках. До прикладу, останні схвальні відгуки працівники отримали від голови Київської обласної організації Спілки офіцерів України Шапочука П. В. і чатового 15-ї сотні Майдану Березяка Б. Ф., які відвідали книгозбірню у рамках святкування Дня героїв – борців за волю України.

    Колектив Красненської бібліотеки ім. І. Тиктора вельми вдячний усім, хто відгукнувся на прохання у допомозі поповнення книжкового фонду сучасною літературою. Надзвичайно приємно, що у нашу неспокійну добу є багато небайдужих, котрі розуміють що культура посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства і формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний поступ неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Бібліотекарі запрошують усіх охочих відвідати книгозбірню, оскільки тут вдосталь нових, сучасних за змістом і галузями знань видань (історико-краєзнавчих, правових, технічних, культурно-мистецьких тощо), які дають можливість задовольнити вимоги найвибагливіших користувачів, адже надходження книг від спонсорів і небайдужих до культури людей триває!

"ОТЧИЙ КРАЮ, ПРО ТЕБЕ РОЗПОВІДЬ МОЯ..."

   Краєзнавча робота стала не декларованим, а насправді пріоритетним напрямком діяльності бібліотек. Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили реорганізацію бібліотечної діяльності, в тому числі і краєзнавчої. Виникли об’єктивні умови для відродження кращих традицій українського бібліотечного краєзнавства, значно підвищилась роль бібліотек у відновленні історичної пам’яті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності і справжнього патріотизму.

    Бібліотечне краєзнавство – складова частина загального краєзнавства, особливості якого обумовлено специфікою бібліотечної справи. Його мета – виявити, зібрати і надати для використання всі матеріали, пов’язані за змістом з певною місцевістю, яка для її населення є рідним краєм; забезпечити бібліографічну інформацію за допомогою цікавих форм і методів популяризації краєзнавчої літератури; залучати молодь до активного пізнання рідної землі. З метою популяризації історії рідного краю у Красненській бібліотеці ім. І. Тиктора було оформлено виставку - перегляд літератури "Отчий краю, про тебе розповідь моя...", оглядаючи яку користувачі можуть дізнатися багато цікавого про історичний і культурний розвиток нашого регіону.

ТВОРИ – ЮВІЛЯРИ 2015 РОКУ

845 років «Пісня про Роланда» (1170, пам'ятка французького героїчного епосу)

830 років «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187, пам'ятка давньоукраїнської літератури)

815 років «Пісня про Нібелунгів» (1200, пам'ятка німецького героїчного епосу)

430 років «Галатея» (1585, Сервантес М.)

415 років «Дванадцята ніч» (1600, Шекспір В.)

195 років «Руслан і Людмила» (1820, Пушкін О.С.), «Айвенго» (1820, Скотт В.)

190 років «Борис Годунов» (1825, Пушкін О.С.)

185 років «Казка про попа і наймита його Балду», «Малень­кі трагедії», «Моцарт і Сальєрі» (1830, Пушкін О.С.)

180 років «Вій» (1835, Гоголь М.В.),«Сватання на Гончарівці» (1835, Квітка-Основ'яненко Г.Ф.),«Тарас Бульба» (1835, Гоголь М.В.)

175 років «Мцирі», «Герой нашого часу» (1840, Лєрмон­тов М.Ю.)

«Кобзар», збірка поезій (1840, Шевченко Т.Г.) «Слідопит» (1840, Купер Ф.)

170 років «Заповіт», «І мертвим, і живим...», «Кавказ», «Най­мичка», «Єретик» (1845, Шевченко Т.Г.) «Чорна Рада» (1845, Куліш П.О.)

165 років «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним са­мим» (1850, Діккенс Ч.)

155 років «Напередодні» (1860, Тургенев І.С.)

150 років «Вершник без голови» (1865, Рід Т.-М.)

145 років «Двадцять тисяч льє під водою» (1870, Верн Ж.)

140 років «Маруся Богуславка» (1875, Нечуй-Левицький І.С.) «Таємничий острів» (1875, Верн Ж.), «Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875, Панас Мирний)

135 років «Брати Карамазови» (1880, Достоєвський Ф.М.) «Пригоди Піноккіо: історія дерев'яної ляльки»(1880, Коллоді К.)

130 років «Наймичка» (1885, Карпенко-Карий І.К.)

125 років «Contraspemspero» (1890, Леся Українка) «Лис Микита» (1890, Франко І.Я.) «Олеся»(1890, Грінченко Б.Д.) «Портрет Доріана Грея» (1890, Уайльд О.) «Сто тисяч»(1890, Карпенко Карий І.І.)

115 років «Дивовижний чарівник із країни Оз» (1900, Баум Л.-Ф.)

110 років «Діти сонця» (1905, Максим Горький) «У катакомбах» (1905, Леся Українка)

95 років «Пригоди доктора Дуліттла» (1920, Лофтинг X.)

90 років «В житах» (1925, Косинка Г.М.) «Вінні-Пух», перша глава циклу (1925, Мілн А.-А.) «Голова професора Доуеля» (1925, Беляев О.Р.]

85 років «Майка та жабка»(1930, Іваненко О.Д)

80 років «Вершники» (1935, Яновський Ю.І.)

75 років «Лисиця та заєць» (1940, Хармс Д.І.) «По кому подзвін» (1940, Хемінгуей Е.-М.) «Тимур і його команда»(1940, Гайдар А.П.) «Тихий Дон» (1940, Шолохов М.О.) «Три бажання» (1940, Іваненко О.Д.)

70 років «Пеппі Довгапанчоха» (1945, Ліндгрен А.) «Василий Теркин» (1945, Твардовський О.Т.) «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бекас»(1945, Остап Вишня)

65 років «Марсіанські хроніки» (1950, Бредбері Р.)

60 років «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички»(1955, Стельмах М.П.), «Зачарована Десна» (1955, Довженко О.П.)

55 років «Розстріляне безсмертя» (1960, Сосюра В.М.)

50 років «Незнайко на місяці» (1965, Носов М.М.) «Олень Август» (1965, Гуцало А.П.)

45 років «Ласочка» (1970, Тютюнник Г.М.) «Острови в океані», незавершений роман (1970, Хемінгуей Е.-М.), «Таємниця трьох невідомих», «Робінзон Кукурузо» (1970, Нестайко В.3.)

40 років «Без креслень і кельми» (1975, Давидов А.І.) «Євпраксія» (1975, Загребельний П.А.) «Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (1975, Войнович В.М.)

35 років «Будинок, який збудував Свіфт» (1980, Горін П. І.) «Роксолана» (1980, Загребельний П.А.) «Тарасикова знахідка» (1980, Чухліб В.В.)

30 років «Казки буфетного гнома» (1985, Жиленко І.В.) «П'ятірка з хвостиком» (1985, Нестайко В.З.)

25 років «Пригоди Алі в країні Недоладії» (1990, Малик Г.М.) «Таємничий голос за спиною» (1990, Нестайко В.З.)

20 років «Гаррі Поттер і філософський камінь» (1995, Роулінг Дж.)

15 років «Гаррі Поттер і Вогняний кубок» (2000, Роулінг Дж.), «Казки», збірка (2000, Андіевська Е.І.), «Суперагент 000. Нові пригоди» (2000, Воронина Л.)

10 років «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» (2005, Роулінг Дж.), «Русалонька із 7-В, або Прокяття роду Кулаківських» (2005, Павленко М.С.)

 МЕТОДИЧНА ДОПОМОГА ВІД ЦБС

    7 травня з метою надання методично – консультативної підтримки група бібліотекарів Буської ЦБС здійснила виїзд у Красненську бібліотеку – філію ім.І.Тиктора. У роботі взяли участь директор та заступник директора по роботі з дітьми Буської ЦБС Оксана Стецик і Галина Гораль, а також завідувачка методичного відділу Буської ЦРБ Леся Вовк.

   Працівниками районної служби надано фахові поради бібліотекарям Красненської селищної книгозбірні ім. І. Тиктора Надії Тарнавчик, Стефанії Гірняк та Наталії Домбровській щодо нових форм роботи з популяризації книги, організації тематичних виставок та заходів до відзначення Дня пам'яті та примирення, а також 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.