СІМ МІФІВ ПРО БІБЛІОТЕКАРІВ
Напевне, сьогодні немає професії найбільш знайомоїі, водночас, загадкової, ніж професія бібліотекаря. Письменники і кінорежисери, актори і поети десятиліттями створювали міфи про тихих і непримітних, нудних і негарних бібліотекарів. І тільки ми, бібліотекарі, знаючи професію не з чуток, можемо стверджувати, що все не так
Якщо запитати у першого-ліпшого перехожого на вулиці, чим займається бібліотекар, то ви почуєте: «Видає книги». Адже вони бачать лише вершину айсберга і, як правило, давно живуть з міфами, схожими на правду.
Пропоную розглянути найбільш типові із них і порівняти з реальністю.
Міф перший: у бібліотеках тільки книги і пил
Так, звичайно, книги без пилу уявити важко. Але зараз бібліотеки – це не тільки книжковий фонд, це і комп’ютери, і принтери, і сканери, і мультимедійні проектори, і електронні книги, і доступ до мережі Інтернет. І хоча сучасна техніка стає невід’ємною частиною бібліотеки, вона чудово уживається із традиційною книгою. Вони існують поряд, створюючи унікальний за своєю багатофункціональністю інформаційний простір.
А ще бібліотека – це люди, які чекають допомоги, підтримки, участі і відповідей на свої численні запитання, а іноді – простого спілкування. Мабуть ніяка інша професія не передбачає такої різноманітності комунікацій, як бібліотечна, та і такої кількості цікавих співрозмовників ви більше ніде не знайдете.
А пил? Ну не придумали ще люди, як його побороти назавжди. Тим більше, що він є не тільки в бібліотеці.
Міф другий: усі бібліотекарі негарні і похилого віку
Саме такими їх бачать більшість обивателів. Але ми такі ж різні, як і представники інших професій. Тим більше, за останні роки, можна спостерігати «омолодження» серед бібліотекарів, поповнюють наші ряди і представники чоловічої статі (що тішить). Та хіба це погано, якщо в бібліотеках є працівники середнього і похилого віку? Досвід, високий професіоналізм і життєва мудрість ніколи не вважалися недоліком. І хоча багато з них не володіють сучасними технологіями, але техніка – це ще не панацея від усіх бід. Вона дає збої, а от досвід справжніх професіоналів — безцінний.
Міф третій: професія бібліотекаря тільки для невдах
Цей міф дуже популярний у молоді, яка мріє про яскраві, красиві, героїчні професії. Але красива назва професії – це ще не гарантія цікавої роботи. Чим же так небажана наша професія? Адже в різні часи бібліотекарями працювали знамениті люди: байкар Іван Крилов, німецькі казкарі брати Грімм, математик Микола Лобачевський, французький композитор Гектор Берліоз, письменники і поети Іоганн Гете, Антон Дельвиг, Володимир Одоєвський, Лев Толстой, Іван Бунін, Анна Ахматова, Хорхе Борхес… Навіть Казанова останні 14 років свого життя був бібліотекарем. Список видатних імен можна продовжувати довго. Хіба їх можна назвати невдахами?
Міф четвертий: бібліотечна професія – це вчорашній день
Мабуть, цей міф придумали ті, хто не любить читати або читають тільки в електронному форматі. Сьогодні традиційні і електронні документи співіснують у бібліотеці на рівних, і доля останніх з кожним днем збільшується. Тому і відсутність у бібліотеці якоїсь книги не привід засмучуватись, адже на допомогу приходять все ті ж комп’ютерні технології. А якщо до цього приєднати все більш зростаюче значення інформації у житті суспільства в цілому і кожного з нас окремо, можна сміливо стверджувати – це професія майбутнього.
Сучасний бібліотекар повинен бути менеджером, психологом, педагогом, артистом, дизайнером, оператором персонального комп’ютера, перекладачем, економістом, спеціалістом по рекламі – всього і не перелічити. Це не тільки хранитель ввірених йому книжкових багатств, але і лоцман на безкрайніх просторах Інтернету. Тому розмови про те, що найближчим часом і книги, і бібліотекарі стануть непотрібними, я вважаю дуже перебільшеними.
Міф п’ятий: щоб бути бібліотекарем, не потрібно навчатись
Шкода, але цей міф створили ми самі, приймаючи на роботу представників інших професій. Так, у бібліотеці потрібні різні спеціалісти, але хто сказав, що будь-яка професійна освіта є рівноцінною бібліотечній? Чому бібліотекарі не йдуть зі своїми дипломами викладати в школу, чи лікувати хворих, навіть якщо у школі чи в лікарні є вакансії?
Середня професійна бібліотечна освіта базового рівня передбачає вивчення не тільки загальноосвітніх і спеціальних учбових дисциплін, а й програмне забезпечення, мережі, бази даних, інформаційно-комунікативні технології в професійній діяльності тощо.
Не дарма для стародавніх бібліотек працівників так прискіпливо вибирали, вимагаючи від них майже енциклопедичних знань.
Міф шостий: бібліотекар –виключно жіноча справа
Тривалий час до бібліотек жінок взагалі не пускали, та і серед вищезгаданих знаменитих бібліотекарів минулого – в основному чоловіки. Подяка Мелвілу Дьюї, який опублікував наприкінці ХІХ століття статтю «Бібліотечна справа як професія для жінок, які закінчили коледж», де він писав про те, що праця в бібліотеці дає можливість жінкам здобути близькі або рівні права з чоловіками. Хоча він не мав на увазі, що чоловіки із бібліотек повністю зникнуть.
А що ж ми бачимо сьогодні? Більша частина теоретиків і керівників бібліотек – чоловіки, а от виконавці – жінки. Хоча чоловіки не зайві в бібліотеці. Наприклад, прийом нової літератури чи вивезення списаної потребує чоловічої сили. Думаю, що і цей міф скоро буде розвінчано. Адже впровадження інформаційних технологій залучає до бібліотек спеціалістів з технічною освітою, в тому числі і чоловіків. Із суспільної точки зору можна додати, що в жіночому колективі завжди легко відчувати себе справжнім чоловіком. Тож юнакам при виборі професії є привід задуматися.
Міф сьомий: бібліотекарі весь день читають книги
Ах, як про це мріє кожен справжній бібліотекар. Ми б і раді, але перебуваючи у «книжковому царстві», не маємо часу, щоб почитати що-небудь «для душі». Звичайно, ми читаємо, але те, що потрібно для роботи. Іноді ніколи погортати газету чи журнал. Тож читаємо ми, зазвичай, вдома, коли всі справи зроблені.
Ось такі вони — міфи про нашу «нудну і нецікаву» професію. Можливо, хтось зі мною не погодиться. Але як сказав Вільям Федер: «Ми завжди починаємо поважати людей після того, як спробуємо зробити їх роботу».
Можливо, «міфотворцям» треба спробувати попрацювати в бібліотеці день, чи хоча б годину: обслужити читача, знайти в каталозі потрібну книгу, скласти бібліографічний опис, обробити партію нової літератури, підготувати книжкову виставку, масовий захід… Думаю, що після такого досвіду вони вже не стануть стверджувати, що в бібліотеці може працювати будь-хто. А нудною і нецікавою може бути будь-яка професія, і залежить це тільки від ставлення самої людини.
