МОЄ КРАСНЕ - ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ

    Саме під такою назвою в Красненській бібліотеці ім. І. Тиктора діє фотовиставка, яку підготували працівники бібліотеки спільно з головою молодіжного клубу "Сучасник" Олексієм Мировським. 

  Переглядаючи виставку користувачі бібліотеки можуть ознайомитися із багатьма цікавими місцями селище Красне. Також варто зазначити, що під кожним фото є підпис, що дозволяє дізнатися про дату заснування усіх об'єктів, тому виставка є історико-краєзнавчою і дозволяє почерпнути багато цікавої інформації для усіх тих, хто цікавиться історієюідного краю.

ЙОГО РУКОЮ БОГ ВОДИВ ПО ПОЛОТНУ

    Вже стало доброю традицією на початку весни відзначати «Шевченківські дні», присвячені вшануванню видатного українського письменника та поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі Тараса Шевченка. Шевченко для України - більше, ніж поет. Адже його життя та творчість є для нас певним моральним кодексом. Постать Кобзаря своєю величчю та багатогранністю хвилює не одне покоління. Відродження України, її духовності неможливе без звернення до творчої спадщини Тараса Григоровича. До його таланту та природних обдарувань з шаною звертається громадськість усього світу, адже він належить до тих світових геніїв, у яких мистецький і літературний талант розвивався однаково, з божою іскрою. Звичайно,Тарас Шевченко - відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника, недарма поезія та живопис тісно пов'язані в мистецький долі Кобзаря.

    Звеличення народної мудрості та дружби, ідея національного відродження ,– все це характерне для творчості поета. Тарас Шевченко своїм прикладом показував нам чистоту слова, чистоту думки, чистоту життя… Тому сьогодні, в наш неспокійний, буремний час нам, може, як ніколи, потрібні сила духу Шевченка, його віще слово, нам потрібна Шевченкова віра в те, «що буде правда між людьми». Саме тому з нагоди дня народження Великого Кобзаря у Красненській селищній бібліотеці ім. І.Тиктора був проведений захід на тему «Його рукою Бог водив по полотну». Бібліотекар дитячого відділу Наталія Домбровська розповіла цікаві факти з життя і творчості Т.Г.Шевченка, наголосивши що його постать і дотепер виховує почуття патріотизму, національної свідомості, гідності, гордості за багату історію нашого народу. Саме в нього молоде покоління має вчитися любові до України, її землі, її героїв, поваги до самих себе. 

    Вірші Кобзаря прочитали активні користувачі бібліотеки Ольга Гринчишин, Наталія Кучер, Олексій Мировський та інші. Стефанія Гірняк, бібліотекар юнацької кафедри, зауважила, що ми, українці, пишаємося людиною, яка зуміла передати в своїх творах любов до народу України і тривогу за її долю. У кожного з нас – свій шлях до поета, кожен сам повинен вирішувати, чи знайдеться місце для Шевченка у його власній душі. Бо є якась таємниця в цій людині, у його абсолютно магічному ставленні до слова. А також додала: «Читаймо Кобзаря, читаймо не для годиться, а для збагачення і вдосконалення власної душі!».

"ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ..."

Здавалося б, про Лесю Українку уже давно всі все знають. Про те, як маленькою застудилась на Водохреще і до кінця життя терпіла страшні муки - сухоти; про те, як сильно любила свого брата Михайла і була з ним настільки нерозлучна, що навіть рідні називали їх спільним іменем на двох -  Мишелося; про те, що не любила пишних вбрань, лише народний стрій і багато намиста... В шкільній програмі прописано коротку біографію та подано кілька творів для ознайомлення. Але за цими офіційними даними заховано найважливіше - те, що робить кожну людину унікальною, а творчу - великою, - її душа, переповнена почуттями, її серце, наповнене любов'ю, її біль, про який мовчала навіть із найріднішими, але так щиро виливала на білих аркушах. За глибокими її творами ховалась набагато глибша особистість, до кінця не розкрита та не пізнана.

  

   144 роки тому, 25 лютого, на Волині, у Новоград Волинську, у сім’ї Косачів народилась донька. Синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим. Характером сильним, волею незламною. Мама назвала її Лесею. Такими словами розпочала усний журнал «Хотіла б я піснею стати» бібліотекар дитячого відділу Красненської селищної бібліотеки ім. І.Тиктора Наталія Домбровська. Ім’я Лесі Українки овіяне всенародною любов’ю. Це людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.  З’явившись на рубежі двох століть і двох епох її творчість стала однією з вершин української літератури, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці. Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по – різному – Жанною д'Арк української поезії, дочкою Прометея, поетесою поступових ідей. Але істинне її ім'я – геніальна дочка України! Своєю винятковістю і своєю звичністю, великим ім'ям – Леся Українка – вона нам, українцям, і зараз висвітлює дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України.

    Підхопила розповідь бібліотекар юнацької кафедри Стефанія Гірняк, яка зазначила, що сама постать Лесі Українки має колосальну притягаючу силу, магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності й принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Вона увійшла в історію як символ незламності й боротьби. Такі її вислови як «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!», «Щоб не плакать я сміялась» та багато інших і сьогодні, в такий тяжкий для України час, надихають та надають сили.

    На завершення заходу завідувач бібліотекою Надія Тарнавчик ознайомила усіх присутніх із найновішими виданнями творів Лесі Українки, а постійний користувач бібліотеки Олексій Мировський показав відеоверсію вистави Л.Українки «Блакитна троянда» у виконанні акторів Львівського національного академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької (режисер – Таїсія Литвиненко).

ФЕНОМЕН ЇХ ЖИТТЯ

(на знімку – народні артисти України Федір Стригун і Таїсія Литвиненко,

фото – з сайту театру ЛНАУД театру ім. М.Заньковецької)

    Український театр здавна був багатий своїми талантами. Цьогоріч святкують свої ювілеї актори Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народні артисти України Федір Миколайович Стригун і Таїсія Йосипівна Литвиненко. Їх імена відомі не лише театрознавцям і мистецькій інтелігенції, а й звичайним пересічним людям, а вистави, в яких вони задіяні, й досі здійснюють неймовірний сплеск емоцій і бурхливі овації. Саме з цієї нагоди у Красненській селищній бібліотеці ім. І.Тиктора було проведено вечір-портрет «Феномен їх життя», який провели працівники бібліотеки спільно з головою молодіжного клубу «Сучасник» Олексієм Мировським, котрий є палким шанувальником творчості цих митців і розповів про них багато цікавого.

    Для багатьох людей мистецтво є невід’ємною та значущою частиною їхнього життя. Спільна справа об’єднує покоління, народи та серця. Мистецтво, як праця душевна, невідривно пов’язане з почуттями та дуже часто спрацьовує магнітом для різних людей. Таким щасливим випадком і є ця акторська пара -  люди, які все життя віддали театру та одне одному.

    Спочатку  бібліотекарі коротко розповіли основні біографічні дані цього творчого тандему, їх тернисту стежку до слави. Ця розповідь була дуже цікавою, оскільки супроводжувалась показами фото- і відео фрагментів, де містилися уривки з фільмів, в яких знімались ці актори («Назар Стодоля», «Вавилон ХХ», «Григорій Сковорода» і звичайно ж «За двома зайцями»).
    Потім Олексій Мировський почав розповідати про вистави останніх років, в яких зайнята ця акторська пара. Першою з таких вистав він згадав комедію Ярослава Стельмаха «Коханий нелюб», наголосивши що секрет її успіху полягає насамперед у прекрасній постановці, яку здійснив Федір Стригун, а також у магічній майстерності акторської гри Таїсії Йосипівни, яка виконувала роль Мамки. Хоча ця роль і не є головною, проте вона не може залишитись без уваги, оскільки додає фарб у загальну гаму. В гумористично-саркастичній формі передає  повчання молодому поколінню – не лише акторам на сцені, але й усім глядачам.

    Далі мова йшла про творчий доробок цих акторів в останні роки. У Федора Миколайовича – це роль Зенона у виставі У.Б.Н. («Український буржуазний націоналіст»), де він надзвичайно майстерно передав образ чесного політика і свідомого громадянина, яких, на жаль, так не вистачає у теперішній час. У Таїсії Йосипівни – це роль сеньйори Лючії у виставі  Надії Ковалик «Неаполь - місто попелюшок» (режисер – Ф.Стригун), яка зачаровує своєю неповторністю. Ця неповторність полягає у тому, що актриса вільно імпровізує прямо на сцені, а це викликає дуже позитивну оцінку глядача і є однією із важливих факторів акторської майстерності (доречі цю виставу заньківчани в свій час привозили і в Буськ і тут вона пройшла з великим успіхом ). А домінуючим зерном і беззаперечним успіхом Таїсії Литвиненко є щирість і вишуканість, з якими вона виконує будь-яку роль, а також відчуття того, що вона – королева, як  на сцені, так і в житті. Саме це забезпечує їй беззаперечний успіх. А хіба не такою повинна бути справжня жінка?..

    Але найбільш цікавими є такі вистави де Стригун і Литвиненко грають разом. Такі постановки завжди привертали увагу глядача. Колись В.Гайдабура у журналі «Український театр» писав: «Ф.Стригун чуйний до бездоганної внутрішньої правди Т.Литвиненко. Його партнерство поруч з нею набуває стилю високого джентльменства, тієї щирої поваги, з якою тільки й можна двом акторам виходити на сцену». Одним із останніх прикладів такого акторського дуету є вистава Фрідріха Дюренматта «Візит літньої дами», яка є дуже актуальною у наш час, оскільки демонструє, що все у цьому світі можна купити за гроші, і лише чуючи про них люди відразу починають втрачати честь, гідність, порядність, а головне – людяність. Саме в цій виставі Таїсія Йосипівна зіграла роль літньої пані – Клер Цаханасян, а Федір Миколайович – її колишнього коханого Іля. Під час цієї вистави гладач захоплено чекає фіналу, з надією, що він буде позитивним, але яке ж розчарування коли в кінці вистави все-таки гроші перемогли над людським життям, зло перемогло добро. Такого фіналу мабуть не очікувало більшість глядачів, адже він є досить нетиповим для вистав, але ж таким реалістичним. І звичайно ж, що якби не високопрофесійна гра акторів, а зокрема Федора Миколайовича і Таїсії Йосипівни, які змогли якнайкраще передати усю складність цих образів, то вистава не отримала б того успіху, який вона має.

    Крім того, Олексій Мировський зазначив, що не перестає дивуватися колосальній енергії Стригуна і Литвиненко, які, окрім роботи в театрі, встигають займатися й іншою активною громадсько-політичною і педагогічною діяльністю. Федір Миколайович є членом-кореспондентом Академії наук України, головою Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, а також завідувач кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету ім. І.Франка. Таїсія Йосипівна теж активно займається педагогічною діяльністю, будучи доцентом кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. І.Франка. Вона виховала і виховує дотепер величезну плеяду талановитих акторів, які продовжують її справу (Альбіна Сотникова, Наталія Лісова, Галина Далявська, Анна Матійченко, Наталя Боймук, Марічка Шумейко, Наталя Поліщук, Інна Калинюк, Анастасія Дєлайчук, Андріана Курилець, Назар Стригун, Андрій Козак, Дмитро Каршневич, Андрій Войтюк, Юрій Волинський, Олесь Федорченко та багато-багато інших).

    На завершення хотілося б сказати, що доки в історії театру є такі постаті, доти він буде інтенсивно розвиватися і не втрачатиме своєї актуальності, відіграватиме значний вплив на формування світогляду людей. Творчість Федора Стригуна і Таїсії Литвиненко дає можливість глибше зрозуміти життя і, безумовно, любити театр.

ГЕРОЇКА ТРАГЕДІЇ КРУТ

29 січня річниця бою під Крутами - подія, яка набула для українського народу символічного значення. Крути- це символ героїзму та відданості нашої молоді, а також символ національної трагедії. Україна вшановує своїх Героїв. Тепер ми щорічно відзначаємо роковини загибелі загону молодих українців під Крутами.

    До цієї дати в Красненській селищній бібліотеці ім. Івана Тиктора відбувся бібліотечний дайджест «Крути – наша слава, наша історія». Завідувач книгозбірнею Надія Тарнавчик презентувала книжкову виставку-перегляд «Крути – велич і трагедія української молоді», а бібліотекар юнацької кафедри Стефанія Гірняк і голова молодіжного клубу «Сучасник», що діє при Красненській селищній бібліотеці, Олексій Мировський розповіли про перебіг цих трагічних подій. Найбільшу увагу вони приділили наслідкам цієї битви, наголосивши що втрати українців під час бою під Крутами становили близько 300 бійців. (натомість втрати більшовиків сягли біля 2 тисяч чол.). Самовідданий подвиг, який здійснили українські юнаки під Крутами, затримав швидкий просування військ Муравйова. Але дорога до Києва була відкрита. 9 лютого в більшовики увійшли в Київ і вчинили криваву розправу над населенням. Було вбито понад 5 тисяч чоловік. На вулицях розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванку і вуса.

    27 студентів-гімназистів були захоплені в полон. Перед стратою співали гімн “Ще не вмерла Україна”. Після розстрілу більшовики не дозволяли селянам поховати тіла загиблих. Звільнивши територію України від більшовиків 19.03.1918 року в Києві відбувся похорон полеглих у бою під Крутами. Загиблих було поховано з військовими почестями на Аскольдовій горі у Києві.

    Таким чином, бібліотечний дайджест показав, що історичні дати - не тільки пам’ять про минуле, а й ключ до того,щоб у майбутньому уникнути помилок минулого. Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли на таку свідому самопожертву здатна молодь - нація безсмертна.

У БІБЛІОТЕЦІ - ВІРТУАЛЬНИЙ ТЕАТР

    Кожний українець має визначати свою чітку громадянську позицію щодо тих подій, які відбуваються у нашій державі. Так вже склалося історично, що театр є колискою українства та патріотизму. Ще донедавна питання – чи «правильно» бути українським націоналістом – було дискусійним. Що глядач скаже сьогодні, коли українське суспільство назавжди змінив Майдан? Яке вона матиме звучання на тлі російсько-української війни? Все це викликає роздуми про нашу національність.

     Нещодавно відвідувачі Красненської селищної бібліотеки ім. І. Тиктора мали унікальну можливість віртуально переглянути виставу національного академічного театру ім. М. Заньковецької «У.Б.Н». Ця вистава – це історія про колишнього політв’язня Зенона, який намагається тихо дожити свого віку в компанії спогадів та листів. Але це виявляється неможливим, оскільки друзі з минулого пробують різними способами змусити його знову піти у політику й прикрити своїм незаплямованим ім’ям «брудні» провладні руки.

     Ініціатором такого заходу виступили працівники Красненської селищної бібліотеки. Втілити задумане вирішив постійний відвідувач бібліотеки, шанувальник театрального мистецтва Олексій Мировський. Хоч і бібліотека без Інтернету, але виставу вдалося транслювати через персональний комп’ютер селищної бібліотеки, на який через флешку було скинуто виставу. 

    Ще одним секретом її успіху є те, що усі ролі виконують провідні актори театру ім. М.К.Заньковецької, народні артисти –  Федір Стригун, Таїсія Литвиненко, Петро Бенюк, Богдан Козак та інші. Їх гра глибоко вразила й відвідувачів бібліотеки.

     Ця вистава є дуже актуальною, адже не всі люди, особливо старшого віку, мають можливість виїхати в театр – хто за станом здоров’я, хто через траспортні проблеми.

     А ця віртуальна вистава – це новий спосіб спілкування, єднання однодумців, нова форма роботи громадського закладу, яку започаткували саме в Красному.

З ІСТОРІЇ Нашої бібліотеки

    Красненська бібліотека ім. І. Тиктора - провідна загальнодоступна культурно-освітня, науково-інформаційна установа селища, яка містіть інформацію з усіх галузь знань: Суспільно-політичні, природничо-наукові, технічні й сількогосподарські науки, а такоже літературу по вопросам культури и мистецтва, історії рідного ТОЩО.

Перша згадка про бібліотеку в Червоному датується 28 травня +1897 року, коли парох о. Степан Височанський заснував тут Першу читальню "Просвіти". Приміщення чітальні знаходится у Громадській глінобітній хаті біля кузні на Яміськах (теперішній майдан Т.Г.Шевченка).

    За неділях, после вечірні, люди приходили сюди, щоб Прочитати газети, поговоріті про найважлівіші події. У +1897 году общество «Просвіти» у Львові передало для красненської чітальні 44 книги и 6 портретів. Через рік у Бібліотеці Було Вже 97 книг.

    У 1902 году читальня «Просвіти» нараховувала 68 Членів, а в ее Бібліотеці Було Вже 130 книг. Через Шість років книг Було Вже 245 прімірніків.

    У 1914 году читальня «Просвіти» разом Із товариством «Сокіл» провели у Червоному фестини. Юнаки и Юначки в українських одностроях читали вірші, співали пісні, виступали з рітмічнімі вправо, вікорістовуючі прапорці й Хусточки. Згідно общество Придбай комплект духових ІНСТРУМЕНТІВ и організувало духовий оркестр. Хлопці набувалі навиків володіння Музична інструментами, Вивчай нотну грамоту. 29 вересня 1912 року красненські музики Граля на великих фестинах, підготовленіх и проведення Буська Філією «Сокола».

    Напередодні Першої Світової Війни за ініціатівою Івана Микитович Тиктора при чітальні «Просвіти» Було організовано драматичний гурток. Члени гуртка ставили вистави, зокрема «Назар Стодоля» и «Сватання на Гончарівці», Які проходили з великим успіхом. Читальня «Просвіти» нараховувала 130 Членів.

    На початок 1 922 року читальня «Просвіти» нараховувала 141 чол., Шкірні з якіх сплачував щомісячній членській внесок по 15 польських марок, а драматичний гурток - 39 учасников. На протівагу «Просвіті» польською громадою в Червоному Було Створено читальню «Товариства школи людової», робота якої булу спрямована на Посилення национальной ворожнечі между поляками й українцями, а на качана 3-х років вінікає польська організація «Strzelec».

    Зараз Красненська бібліотека ім. І. Тиктора Обслуговує понад 2 тис. Користувачів, веде активну культурно-просвітніцьку роботу.

Бібліотека є філіалом Буської ЦБС. Вона складається Із трьох відділів:

1.) дитячий відділ - Обслуговує Користувачів до 9 класу (бібліотекар Мировський Олексій Анатолійович);

2.) юнацька кафедра - Обслуговує Користувачів від 14 до 21 року: учнів 9-11 класів, студентів коледжів, інстітутів, УНІВЕРСИТЕТІВ (бібліотекар - Гірняк Стефанія Володимирівна). При юнацькій кафедрі Діє молодіжний клуб "Сучасник", керівніком которого є Олексій Міровській;

3.) дорослий відділ - Обслуговує Користувачів від 21 року (бібліотекар Тарнавчик Надія Володимирівна).

Бібліотека знаходиться за адресою:

Львівська область, Буський район, смт. Красне, вул. М. Грушевського, 15

Режим роботи: з 10:00 до 18:00 без перерви, вихідний - понеділок

e-mail: krbiblio@mail.ru