ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Україна готується до свого ювілейного 25 - го дня народження. Стверджуючись як самостійна, незалежна держава, Україна пройшла величезний шлях від козацької держави часів Богдана Хмельницького до серпня 1991 року, коли Верховною Радою України було прийнято  важливий історичний документ — «Акт проголошення незалежності України». В умовах сьогоднішньої нестабільної ситуації, в час війни з російським агресором  відзначення цієї дати має особливе значення.  Адже Україна заявила усьому світові про свій демократичний та європейський вибір, на жаль, заплативши за це неймовірно високу ціну. Тому для кожного громадянина України День Незалежності має стати днем іспиту власного сумління,  днем міркувань про  подальшу долю своєї Батьківщини.

    Почуття патріотизму, любові до рідного краю – це та сила, яка гуртує націю, об’єднує заради розквіту суспільства, благополуччя кожної родини. Виховувати свідомих громадян своєї держави – такою  є одна з функцій діяльності сучасної книгозбірні. Саме тому 23 серпня працівники  Красненської селищної бібліотеки ім. І. Тиктора з читачами молодшої вікової категорії провели історико – патріотичну годину «Любіть Україну», присвячену 25 – ій річниці Незалежності України. Напередодні діти брали участь у конкурсі малюнків «Україна моєї мрії», з яких у  дитячому відділі книгозбірні сформовано виставку. В ході заходу завідувачка бібліотеки Надія Тарнавчик розповіла дітям про історію виникнення української національної символіки, про шлях, який пройшла Україна до своєї незалежності та випробування на зрілість, на міцність духу, на терпіння заради єдиної Батьківщини, які випали на долю нинішнього покоління українців.

ЧОМУ В БІБЛІОТЕКАХ СТАВЛЯТЬ ШТАМП НА 17 СТОРІНЦІ

Ще зі шкільних часів будь-хто з нас, хто хоча би раз користувався бібліотекою, бачив, що штамп завжди ставиться на 17 сторінці. Чому це роблять саме так?

ЧОМУ ОБРАНО САМЕ 17 СТОРІНКУ?

    Як тільки книги почали друкувати на папері, їхній формат було здебільшого стандартизовано, а для друку використовувалося складання аркушу паперу 4 рази по 4. Так утворювалися 16 аркушів малого формату. У випадку, якщо перший зшиток із 16 листків (де був і титульний аркуш із назвою книжки, автором та позначкою книгозбірні чи друкарні) губився, ідентифікувати книжку можна було за екслібрисом на 17 сторінці (на початку другого друкарського аркуша). Деякі з інтернет-джерел твердять, що подібна практика фіксується ще для книжок, виданих у ХІХ столітті.

ЯК РАХУЄТЬСЯ АВТОРСЬКИЙ АРКУШ, ДРУКАРСЬКИЙ АРКУШ ТА ДО ЧОГО ТУТ 17 СТОРІНОК?

    В поліграфії та видавничій справі є поняття друкарського аркуша. В пост-радянській практиці авторський аркуш дорівнює 40 тис друкарських знаків (чому ми кажемо «в пост-радянській»? Бо друк та верстка і досі здійснюється за ГОСТами, встановленими за часів СРСР). Паперовий аркуш — одиниця для розрахунку кількості паперу на друк; позначається в сантиметрах ширини та довжини. Залежно від кількості згинів та вихідного формату паперу (А0, А1, А2 тощо) розмір готової книги складає 1/2, 1/4, 1/8, 1/16 тощо. З 17 сторінки починається другий аркуш, тому її проштамповують так само, як 1 сторінку книги.

    Вітчизняна практика верстки та книгодруку послуговувалась для визначення форматів положеннями ГОСТ 1342-68 «Папір для друку. Формати». В ньому є 7 форматів (в см): 60 х 84; 60 х 90; 70 х 90; 70 х 100; 70 х 108; 75 х 90; 84 х 108. Обліково-видавничий аркуш = 40 тис знаків = 700 рядків віршованого тексту = 3 тис см2 графічного матеріалу.

ЧИ ПРАВДА, ЩО МІТКИ НА 17-Й СТОРІНЦІ БУЛИ ДО ПОЯВИ ПАПЕРОВИХ КНИЖОК?

    Інформація з відкритих інтернет-джерел говорить про різне, але деякі дослідники твердять, що екслібриси на 17 сторінці ставили ще в книжках, які взагалі не були надруковані на друкарському верстаті, а писалися від руки (і навіть є згадки про подібні мітки в книжках, які були на дощечках чи табличках з глини). Найбільш ймовірно, такі позначки мали позначати обмежені наклади книжок чи належність їх до книгозбірні одного власника (або одного майстра, котрий такі книжки виготовляв).

ЧИМ ШТАМП НА 17-Й СТОРІНЦІ МОЖНА ЗАМІНИТИ?

    В порядку експерименту можемо припустити, що подібні штампи можна було би замінити QR-кодами, наліпками із магнітною стрічкою (як в магазинах із книжками) чи штрих-кодами для сканування. Хоча здається нам, що практика «проштамповувати» книжки в традиційних українських бібліотеках збережеться ще надовго. Інформація з відкритих інтернет-джерел говорить про різне, але деякі дослідники твердять, що екслібриси на 17 сторінці ставили ще в книжках, які взагалі не були надруковані на друкарському верстаті, а писалися від руки (і навіть є згадки про подібні мітки в книжках, які були на дощечках чи табличках з глини). Найбільш ймовірно, такі позначки мали позначати обмежені наклади книжок чи належність їх до книгозбірні одного власника (або одного майстра, котрий такі книжки виготовляв).