"ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ..."

Здавалося б, про Лесю Українку уже давно всі все знають. Про те, як маленькою застудилась на Водохреще і до кінця життя терпіла страшні муки - сухоти; про те, як сильно любила свого брата Михайла і була з ним настільки нерозлучна, що навіть рідні називали їх спільним іменем на двох -  Мишелося; про те, що не любила пишних вбрань, лише народний стрій і багато намиста... В шкільній програмі прописано коротку біографію та подано кілька творів для ознайомлення. Але за цими офіційними даними заховано найважливіше - те, що робить кожну людину унікальною, а творчу - великою, - її душа, переповнена почуттями, її серце, наповнене любов'ю, її біль, про який мовчала навіть із найріднішими, але так щиро виливала на білих аркушах. За глибокими її творами ховалась набагато глибша особистість, до кінця не розкрита та не пізнана.

  

   144 роки тому, 25 лютого, на Волині, у Новоград Волинську, у сім’ї Косачів народилась донька. Синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим. Характером сильним, волею незламною. Мама назвала її Лесею. Такими словами розпочала усний журнал «Хотіла б я піснею стати» бібліотекар дитячого відділу Красненської селищної бібліотеки ім. І.Тиктора Наталія Домбровська. Ім’я Лесі Українки овіяне всенародною любов’ю. Це людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.  З’явившись на рубежі двох століть і двох епох її творчість стала однією з вершин української літератури, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці. Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по – різному – Жанною д'Арк української поезії, дочкою Прометея, поетесою поступових ідей. Але істинне її ім'я – геніальна дочка України! Своєю винятковістю і своєю звичністю, великим ім'ям – Леся Українка – вона нам, українцям, і зараз висвітлює дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України.

    Підхопила розповідь бібліотекар юнацької кафедри Стефанія Гірняк, яка зазначила, що сама постать Лесі Українки має колосальну притягаючу силу, магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності й принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Вона увійшла в історію як символ незламності й боротьби. Такі її вислови як «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!», «Щоб не плакать я сміялась» та багато інших і сьогодні, в такий тяжкий для України час, надихають та надають сили.

    На завершення заходу завідувач бібліотекою Надія Тарнавчик ознайомила усіх присутніх із найновішими виданнями творів Лесі Українки, а постійний користувач бібліотеки Олексій Мировський показав відеоверсію вистави Л.Українки «Блакитна троянда» у виконанні акторів Львівського національного академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької (режисер – Таїсія Литвиненко).