ЗЛОЧИН ПРОТИ НАЦІЇ

Кожен народ має свої традиції, історію, пам’ять. Минуло багато років  від часу тієї страшної трагедії Голодомору 1932-1933 років. Ця тема не може бути байдужою для кожного з нас. Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.

Запалила свічку, запалила, 

Щоби більше лихо не ходило, 

Хай палає свічка світлом білим, 

Щоб в бабусі серце не боліло… 

Щоби більше не прийшло те горе, 

Хай горять свічки Голодомору. 

Чуєш – душі аж до неба кличуть! 

Хай горять вогненні білі свічі!

    Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагічних подій, як Голодомор, який став найчорнішою сторінкою в історії держави. Теперішнє покоління не повинне забути цієї трагедії, тому перед бібліотеками стоїть завдання нагадувати своїм користувачам про злочинні наслідки тоталітарного режиму. На виконання Указу Президента України від 29 жовтня 2014 року № 830/2014 “Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв Голодоморів” та з метою гідного вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу у Красненській бібліотеці ім. І. Тиктора було організовано виставку-перегляд "Злочин проти нації", а також проведено годину історичної правди "Скорботний тридцять третій". Зав. бібліотекою Надія Тарнавчик наголосила, що "по всій Україні в кожну четверту суботу листопада відзначається День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Відзначається, щоб зберегти історичну пам’ять поколінь, без чого не можна відчувати себе єдиним народом..."

    Голодомор - не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує нашу пам'ять . Не може бути гіршої муки, аніж бачити як від голодної смерті відходить у небуття твоя родина. Тож ми, українці, повинні пам’ятати про трагічні сторінки нашої історії, щоб вони більше ніколи не повторилися!

    Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, їх діти та онуки. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.